Якщо вашій дитині страшно…

Вашій дитині лячно:
перелякане личко улюбленого малюка завжди викликає тривогу в батьківському серці. Чому і чого бояться діти? Малюкам властиво відчувати почуття страху, адже вони залежні, фізично слабкі і не завжди можуть захистити себе. Страх – це природна людська реакція на щось незрозуміле і невідоме.
Кожному віку специфічні певні страхи:
• У віці 2-3 років малюк може боятися гучних і незнайомих звуків, тварин, самотності, замкнутого простору, темряви, покарання і болю, наприклад, при відвідуванні лікаря.
• У 3-4 роки дітям властиво боятися майбутніх подій, нової діяльності, агресії з боку інших дітей і дорослих. У цьому віці відбувається активний розвиток уяви, діти починають фантазувати, і дуже часто в цей період з’являються страхи непояснених явищ – приведення, тіні, ожилі іграшки, монстри, інопланетяни, чудовиська. Також страх може проявитися по відношенню до казкових персонажів і героям мультиків і фільмів.
• До 5-7 років з’являються такі “дорослі” страхи, як страх смерті, втрата близької людини або власна смерть, боязнь хвороби.
Поступово, у міру дорослішання, у дитини зростає здатність і вміння справлятися з різними ситуаціями, які можуть представляти для нього загрозу. Кожній дитині дуже важливо навчитися справлятися зі своїми страхами. Деякі діти можуть відчувати нав’язливе відчуття страху, тобто постійне, пренаступне (наприклад, страх темряви або уколів). Дитина може дуже часто відчувати різного роду страхи якщо:
• Його лають, карають або засуджують за проявлену почуття страху.
• У дитини сильно розвинена уява, він дуже вразливий і часто фантазує.
• У дитини слабкий тип нервової системи.
• Батьки надмірно опікують дитину (стиль виховання – “гіперопіка”). У дитини немає можливості самому впоратися з будь-якою ситуацією, він завжди очікує підтримки від дорослих і не впевнений у своїх силах.
• Дитина отримала психологічну травму, його безпека була порушена у зв’язку з якою-небудь подією. У сім’ї відбувалися стресові ситуації – важкі хвороби, смерть близьких, які-небудь непояснені для дитини події.
Батькам дуже важливо знати, що прояв страхів у дитини – це нормально і практично неминуче, оскільки малюки чудово усвідомлюють, що вони набагато слабкіше будь-якого дорослого, залежні від оточуючих і ситуації. Страх – це здорова реакція на існуючу або потенційну загрозу, це механізм психологічного захисту особистості. У природі не буває абсолютно безстрашних людей, є люди, які вміють добре приховувати свої страхи. Страх завжди суб’єктивний, і якщо ви зовсім не боїтеся пробігаючу повз вас собаку, то це зовсім не означає, що її не боїться той, хто знаходиться поруч з вами. Гендерних відмінностей у прояві почуття страху не існує. Бояться в рівній мірі і хлопчики, і дівчатка. Страх смерті у дитини-дошкільника є абсолютно нормальною лінією розвитку і необхідним процесом. У процесі орієнтування в навколишньому світі дитині просто необхідно усвідомити і переробити такі теми, як поява людини на світ і його відхід з життя. Як же реагувати на страхи дітей?
• Ні в якому разі не лайте і не соромте дитини за проявлену почуття страху! Це ніяк не допоможе йому позбутися страху, малюк відчує себе ще більш безпорадним і “поганим”, страх буде загнаний всередину, щоб, боронь Боже, не показати його вам.
• Марно переконувати дитину, пояснюючи, то боятися нічого, адже він ВЖЕ боїться. Варто підтримати дитину, сказавши йому “я поруч, я з тобою”. Прийняти і підтримати його, якомога м’якше відреагувати на прояв страху – вельми результативне рішення в порівнянні з докорами і читанням моралі.
• Коли малюкові страшно, краще всього бути поруч з ним, розпитати його докладно, чого саме він боїться, що може трапитися і спільно придумати способи вирішення проблеми.
• Побороти страх зусиллям волі практично неможливо, страх можна пережити. Тому марно ставити себе дитині приклад, кажучи йому: “Подивися на мене, я ж не боюся”. Звичайно, ви – великий і сильний, природно, вам куди легше не боятися. Правильніше донести до дитини, що ви не боїтеся, ви дорослий і зможете захистити його. Страх можна пережити тоді, коли є на кого спертися.

• Якщо у дитини нічні страхи (страх темряви, засинання, тривожні сни і т.п.), то має сенс організувати заспокійливі ритуали перед відходом в ліжко. Спокійні ігри, добру батьківське ставлення, тепла ванна і ніжні погладжування по спині обов’язково заспокоять стривоженого малюка і налаштують на спокійний сон.
• Не слід уникати в розмові тем, які лякають дитини. Якщо малюк хоче з вами поговорити про свої страхи, поставтеся з розумінням і ні в якому разі не переносите розмову на інший час, як би зайняті ви не були. Проговорювати страхи дуже важливо: коли є з ким розділити тривогу і страх, вони стають менш вираженими і зникають набагато швидше!
• Малята дуже часто малюють і програють свої страхи. Такі методи дозволяють емоційно відреагувати і пережити в ігровій формі хвилюючу ситуацію. Ви можете запитати дитину про його малюнках або грі, але якщо він не бажає розповідати, наполягати не треба. Ні в якому разі не висміюйте і не критикуйте його дії.
Які бувають страхи, чому вони з’являються і як на них реагувати, ми вже з’ясували. Давайте розбиратися, як допомогти дитині з ними впоратися.
• Якщо малюк боїться і не дає виходу своїм емоціям, запропонуйте йому намалювати або зліпити свій страх, розпитайте докладно, який він, навіщо приходить. Далі, в ігровій формі, можна порвати “чудовисько-страховисько” на безліч дрібних шматочків і пустити за вітром. Або переробити його в добру і красиву істоту, домалювати йому смішні деталі і придумати про нього смішну історію.
• Корисно розповідати дитині терапевтичні казки. Їх можна придумати самому або взяти зі спеціальної книги, а можна навіть замовити індивідуально для вашого малюка у фахівця-психолога. Основна ідея такої казки – проблема вашої дитини, яка пояснюється доступне в усіх ракурсах і дозволяється казковим чином. Головним героєм казки зазвичай є або сама дитина, або дуже схожа на нього герой. Слухаючи таку казку, дитина має можливість поглянути на ситуацію з боку і усвідомити її по-іншому.
• Хороший результат може принести програвання страху в сюжетно-рольовій грі. Можна взяти героя, який буде боятися того ж самого, що і дитина, і разом з іншими героями придумати вихід із ситуації. Можна програти безпосередньо сам страх (вкусила собака, похід до лікаря), тільки потрібно обов’язково завершити гру на позитивній ноті і дати зрозуміти дитині, що він захищений.
• Для дітей, які відчувають страх темряви корисно така вправа під назвою “емоційні гойдалки”. Відкриваєте двері в темне приміщення, наприклад ванну кімнату, в інших приміщеннях світло увімкнено, тобто межа темряви і світла чітко позначені. Пропонуєте малюкові пограти (можна запропонувати налякати темряву). Беретеся за руки і забігаєте на секунду у ванну, туди, де темно, і тут же вибігаєте. Спочатку можете просто наступати на поріг, якщо дитині страшно. Зазвичай така гра супроводжується веселощами і сміхом, дітям вона дуже подобається. Чергування напруги з подальшим виходом і розслабленням дуже корисно для психоемоційного стану малюка, відчувають страх, так він вчиться на них реагувати і, у свою чергу, позбавлятися.
Нерідко буває так, що дитячі страхи вимагають професійної корекції. Вам обов’язково слід звернутися до психолога, якщо:
• ви не знаєте, як розмовляти з дитиною про його страхи, у вас не виходить надати маляті допомогу в позбавленні від страхів.
• У вашій родині відбулися які-небудь стресові ситуації, внаслідок чого поведінка дитини змінилося.
• У дитини нав’язливі страхи – часто повторювані, одного і того ж змісту. На цьому тлі виникли нав’язливі рухи – гризення нігтів, покусування губ, постукування ногами, накручування волосся на палець і т.п.
• Вам про щось важко повідомити дитині.
• Ви відчуваєте, що дитина чогось боїться, але не можете з’ясувати, чого саме.
• Ви просто відчуваєте, що маляті потрібна допомога.

Пам’ятайте, що найкращий захист від страхів – батьківська любов, спокійна і комфортна обстановка будинку, атмосфера захищеності, довіри і тепла.