Поради для учнів які відчувають страх.

• Будьте впевнені, що у вас все вийде;
• відчувши страх, не концентруйтеся на ньому, інакше він ще біль­ше посилиться. Краще спрямуйте свій погляд на вирішення даної проблеми;
• якщо страх дуже сильний, подумки «проженіть» ситуацію (уявіть собі, як ви впораєтеся з ним, і що при цьому будете себе почувати спокійно і легко: проїжджаєте певну ділянку дороги, стрибаєте з парашутом, виступаєте перед аудиторією;

Напишіть на папері те, чого ви боїтеся, і спаліть або порвіть аркуш і викиньте його (при використанні даної методики буде легше зробити те, чого ви боїтеся);

Подумайте: що найстрашніше може статися, якщо я це зроблю? А якщо ні, що мене чекає? Може, насправді, не такий страшний вовк, як його малюють;

Зробіть те, що вам страшно один раз, щоб надалі почувати себе більш впевнено.

Пам’ятайте, що страхи притаманні всім, тільки одні люди йдуть їм на зустріч і перемагають їх, а інші — весь час тікають, а страхи весь час їх переслідують. Тому що від страху втекти неможливо, оскільки він створюється і живе тільки в нашій уяві.

Таким чином, можна зробити певний висновок: буває страшно всім — і багатим та знаменитим, і бідним та звичайним людям…
Але якщо ваш страх раптом стає нав’язливим, псує якість вашого життя, тоді з ним необхідно боротися, подолати його, інакше він захопить весь вільний простір.
Удачі вам, і пам’ятайте: у страху очі великі!

КОРИГУЄМО ПОВЕДІНКУ І ПРАЦЮЄМО НАД ПОБУТОВИМИ НАВИЧКАМИ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ В РОЗВИТКУ.

Як навчити дитину із затримкою розвитку побутових навичок і правильної поведінки.Побутові навички дуже важливі для кожної дитини, а для діток з особливостями розвитку – тим більше, адже в цих випадках є складнощі, які згодом можуть стати великою проблемою для подальшого навчання дітей. У першому матеріалі ми розповімо про побутові навички (як привчити дитину до туалету, навчити її одягатися-роздягатися), а також як про те, подолати проблеми в поведінці дитини.Як привчити дитину до туалету.

На сьогоднішній день памперси є тим прекрасним винаходом, з яким батькам стало набагато легше та комфортніше виховувати свою дитину. Але відучувати від памперса потрібно, і це слід робити вчасно. Тим більше якщо це дитина, наприклад, із затримками або особливостями розвитку. Якщо дитині чотири роки і вона ще в памперсі, не вчиться терпіти або контролювати процес походу в туалет, – це проблема. Коли дитина вже без памперса намочила штанці і не помічає мокрого одягу, це свідчить про деякі сенсорні порушення. Якщо дитині складно регулювати всі природні процеси, їй потрібно допомогти цього навчитися.В особливих діток процес опанування цих навичок індивідуальний, як і у всіх дітей, але на нього потрібно набагато більше часу. Загальний алгоритм такий:• Насамперед відмовляємося від памперса. Беремо за основу інтервал 15 хвилин і кожні 15 хвилин водимо дитину в туалет, пропонуючи їй робити там свої справи. Важливо зловити момент потреби і переконатися, що дитина почала розуміти, навіщо вона туди ходить.• Горщик ставимо в туалеті: він не повинен подорожувати по вашому будинку. Зонування території туалету формує в дитини чітку гігієнічну навичку.• Щоразу після того як малюк сходив у туалет правильно, хваліть його, не соромлячись емоцій. Він може не розуміти, але відчуватиме, що зробив добру справу.• Залучайте дитину до того, щоб вилити вміст горщика та помити його, постійно нагадуйте, що саме сюди треба ходити в туалет. Так у дітей формується соціальний досвід, вони звикають і згодом роблять все автоматично.Хлопчиків краще відразу привчати пісяти стоячи. Тоді вони можуть бачити результат своєї діяльності і краще розуміють, чого від них хочуть. Якщо для дитини унітаз високий, поставте їй невеликого стільчика. До речі, абсолютно нормально, коли тато показує своєму синові, як чоловіки ходять у туалет. Наш досвід свідчить, що так хлопчики швидше привчаються відразу до унітазу, скорочуючи стадію користування горщиком до мінімуму або навіть взагалі пропускаючи її.Як навчити дитину одягатися-роздягатися.Дитина з аутизмом або іншими особливостями повинна вміти самостійно себе обслуговувати, в тому числі одягатися, роздягатися і складати свої речі. Виходячи з нашого досвіду, ми пропонуємо такий нескладний, але ефективний алгоритм:• Спочатку краще навчити роздягатися, тому що це більш природний процес, і він набагато простіший.• Потім додаємо вивертання речей, їх складання і вкладання на свої місця.Прикладні поради для батьків особливих дітей. Одягання також починаємо з найелементарніших речей. Наприклад, ми тримаємо кофтинку, а дитина вставляє ручки; ми даємо їй замочок у руки, а вона тягне його вгору; ми тримаємо колготки, дитина вставляє ніжки, потім ми показуємо її руками, як їх натягувати, і т. д.• Після туалету покажіть дитині, як потрібно розмістити долоньки і триматися за штанці для того, щоб їх одягти. На всіх етапах дорослий повинен активно допомагати і все до дрібниць показувати своєму малюку.• Наступний етап – зменшення підказок та фізичної допомоги. Батьки можуть тільки нагадувати або допомагати завершувати процес, наприклад, поправити, якщо щось не так. Якщо дитина чинить опір, треба просто обхопити її руками одяг і показати, чого ми від неї хочемо.• На всіх стадіях навчання слід називати дитині предмети одягу та виконані дії. Так у неї буде формуватися словниковий запас.Іноді дитині треба дати можливість зробити все неправильно і спробувати, що з цього вийде, – наприклад, засунути в одну штанину обидві ноги. Важливо, щоб дитина сама відчула дискомфорт. Якщо ж такого почуття немає, завдання батьків – примусити малюка завчити, як треба робити правильно.Щоб зацікавити дитину процесом одягання, можна паралельно одягати ляльку. Ми робимо це в центрі на заняттях із соціальним педагогом, коли опрацьовуємо всі навички самообслуговування. На ляльці можна показати, як застібати ґудзики, зашнуровувати, складати, вивертати. Якщо в дитини добре розвинена імітація, вона може навчатися одягатися, дивлячись, наприклад, на свого брата або сестру. Але в дітей з аутизмом, це трапляється рідко.І, нарешті, батьки, навіть не оточуйте дитину гіперопікою. Якщо до шести років одягати дітей, вони не почнуть після шести одягатися самостійно, а момент ефективного навчання буде згаяно. Якщо дитину з аутизмом або іншими порушеннями в розвитку одягають і вона в цьому не бере участі, вона звикне і не перейде на іншу стадію самообслуговування. Як вирішити проблеми в поведінці «Ми не можемо контролювати поведінку своєї дитини», – найбільш поширена проблема, з якою батьки приходять до нашого центру. Це постійні істерики: «Роблю тільки те, що хочу», «Чую тільки те, що хочу», «Не хочу» і «Не буду». Як з цим боротися? Наполегливістю і терпінням.

1. Формуйте в дитини почуття відповідальності за її вчинки і поведінку. Якщо вона не робить чогось або вередує, важливо, щоб після цього були наслідки – порушення якоїсь зони комфорту дитини. Наприклад, якщо вона розкидала іграшки, наступного разу не дайте їй з ними гратися. Інший вид покарання: «Ти не подивишся свій улюблений мультфільм», «Ми не прочитаємо твою улюблену книгу». Багато хто говорить, що дитина не розуміє таких пояснень. Але потрібно не просто говорити, а діяти. На жаль, часто батьки витрачають багато енергії на розмови, але не виконують дій. Тому згодом дитина перестає реагувати на ту чи іншу емоцію мами чи тата або на слово «Не можна». Саме дії – ключ до успіху в питанні корекції поведінки. Друге. Важливо, щоб була однозначність і реакції батьків. Наприклад, якщо дитина тікає, потрібно не бігати за нею і ловити її, а казати слово «Стоп» таким тоном, щоб вона розуміла, що після цього мама або тато можуть насваритися або заборонити її улюблене заняття. Діти, в яких обмежене розуміння зверненої мови, більшою мірою реагують на інтонацію та міміку. Також дуже важлива єдність батьків або інших членів сім’ї, щоб вони не суперечили одне одному. Тільки в цьому випадку буде формуватися правильна модель поведінки.Вимагаючи цього від дітей, вимагайте цього і від інших людей, залучених до процесу виховання дитини, – насамперед членів сім’ї, бабусь і дідусів.Загалом треба розуміти, що у світі існують досить чіткі і навіть жорсткі норми у сфері розвитку дітей. І незалежно від того, з особливостями дитина чи ні, побутові, соціальні та поведінкові навички повинні формуватися в неї відповідно до її віку. Звісно, можуть бути затримки, але завдання дорослих – відвернути або виправити їх якнайшвидше насамперед в інтересах самої дитини. Для академічних навичок (навчання) необхідно враховувати особливості окремо, але це вже інше питання.